Далеко не всім припало до смаку те, що історичний артефакт, який належав такій суперечливій постаті, як гетьман Іван Мазепа, продемонстрували публіці. Зокрема, екстелеведучий та колишній чернігівець Олексій Дівеєв-Церковний у коментарях під дописом Олександра Усика розкритикував ідею з демонстрацією шаблі. Зробив він це під коментарем одніє з ініціаторок акції Ярослави Гресь, яка у своїй репліці дякувала боксеру за співпрацю.
Екстелеведучий написав коментар російською. Подаємо без правок та скорочень.
«любопытный факт. эта сабля из коллекции тарновского, а ныне черниговского исторического музея. сама сабля была подарена мазепой своему есаулу савичу, когда оба верой и правдой служили русскому царю. и вот гетьман решил побороться за независимость, примкнув к шведам. но козаки то его не поддержали. как и тот самый есаул савич, чьи потомки продолжили жить и служить российской империи. и у одного из савичей тарнавский и выкупил впоследствии эту саблю. так что знаковость артефакта достаточно спорная...».
Нагадаємо, що ще до повномасштабного вторгнення Дівеєв-Церковний виїхав з України. Як розповіла колишня дружина Віталія Кличка Наталія Єгорова, її приятель осів у Німеччині.
В свою чергу одна з організаторок промо - відома медійниця Ярослава Гресь також розповіла про бекстейдж бою з Фʼюрі та шаблю. Вона заявила, що зацікавлення до самої постаті гетьмана Івана Мазепи та його зброї виросло кратно за добу. Ще ніколи світове павутиння не генерувало стільки запитів про гетьмана з Чернігова.
«Уже добу гуде медіапростір: всюди шабля Мазепи 17 століття, піднята Усиком після перемоги над Ф’юрі. Як тільки чемпіон підняв її над головою, мій телефон ожив від повідомлень. Найближчі друзі писали: «Це ж точно ви придумали». Вочевидь наша команда міцно асоціюється з такими ідеями, й це дуже приємно. Так, це ми придумали)
За добу запити в гуглі про те, хто такий Мазепа, збільшились у тисячі разів. Ми вийшли у найпопулярніших американських, британських та арабських медіа, а також у медіа з усього світу, які аплодували Усику, Мазепі та шаблі на пресконференції», - написала Ярослава Гресь.
Скільки часу Олександр Усик вирішував, чи хоче/може він підняти над головою шаблю видатного гетьмана, ім’я якого століттями паплюжили росіяни?
5 хвилин. Від моменту, коли Ярослава відправила йому три знімки з пропозицією Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського: шаблю Мазепи, пернач Семена Палія та срібне Євангеліє.
Усик набрав.
«Звісно, шабля. Звісно, Мазепа. Звісно, робимо». Жодних вагань.
«О четвертій ранку, після бою, ми дивилися перші виходи в міжнародних медіа, Олександр широко усміхнувся оцією своєю задоволеною усико-усмішкою: «Уявляю, як зараз пригорає у москалів», - цитує Ярослава Гресь.
Скільки команд працювало над тим, щоб цей проєкт відбувся?
12. І це були топові команди. Кожна людина зробила свій максимум, бо організувати демонстрацію артефакту такого рівня, як шабля Мазепи, вкрай складно. Як мінімум, тому що це демонстрація не в музеї, а на ринзі — це вперше і в історії української музейної практики, і в історії боксу.
«Наша команда. Команда Чернігівського історичного музею. Чернігівської ОДА. Національного реставраційного центру. Команди наших Міністерства культури та МЗС, які зробили усе і більше. Далі естафету прийняло посольство в Саудівській Аравії (де вперше за 33 роки мали демонструвати українські культурні цінності), Міністерство культури Саудівської Аравії, Генеральне управління з питань дозвілля Саудівської Аравії. А потім почався забіг організаторів бою SELA, які мали підписати гарантії безпеки та погодити показ на ринзі холодної зброї 17 століття. Тут потрібно сказати, що команда Усика така сама, як сам Усик. Робить неможливе. Дотискає до кінця», - зауважує організаторка.
Далі відпрацювала команда-перевізник Kunstrans. За кожним переміщенням шаблі пильно стежили, за кожним кордоном, який вона мала пройти. До Саудівської Аравії шаблю доставили з дотриманням усіх норм та під контролем музейних фахівців. Після усіх експертних висновків. З купою документів. Консультантом та натхненником у цьому проєкті виступив український історик Олексій Сокирко.
Яка охорона у шаблі?
«Це прозвучить кумедно, але шаблю охороняли більше людей, ніж самого Усика», - говорить Ярослава.
Скільки хвилин минуло після перемоги Олександра, поки шабля з'явилася на рингу?
«9. Дев'ять нескінченно довгих хвилин, за які ми з Юлією Соловей майже змирилися, що шаблю не винесуть, бо щось таки пішло не так. Але от ми побачили знайомий чорний футляр. За хвилину — на червоному оксамиті знайомий контур. А далі клинок, який колись тримав у руці один із найвидатніших українських воїнів, побачив весь світ. Вийшло», - емоційно констатує організаторка.
"Час Чернігівський" писав про таке:
