82-річний Петро Мірошник помер під час повномасштабної війни, 27 березня 2022 року, у селі Новоселівка під Черніговом. Новоселівку сильно обстрілювали, ліків і медичної допомоги, якої він потребував, не було.
«18 січня 2022 року помер наш син Іван. Ми тяжко переживали втрату. А потім почалася війна. Петро не хотів спускатися у погріб, ми так і сиділи в хаті до 6 березня. Згодом повз наш дім пролетіли дві ракети, згорів сусідський сарай. Я наполягла, щоб ми сховалися у льох. Наступного дня мого чоловіка паралізувало. Він майже три тижні пролежав у погребі в такому стані, бо «швидкі» не доїжджали, медичної допомоги не було», – пригадала дружина Галина.
Вона перетягувала чоловіка з одного місця на інше, годувала і поїла, доглядала. Останній тиждень Петро уже майже не їв та не пив.
«А якось попросив молока. Та де ж я його візьму, – розповіла Галина. – В останні миті Петру примарився наш син, він розмовляв із ним, а потім затих».
Племінниця і сусіди допомогли витягнути Петра з погребу. Тіло поклали в хаті. Там він пролежав ще майже тиждень. А 4 квітня 2022 року Петра закопали на краю городу. Перепоховали його на початку травня на місцевому кладовищі.
Петро Мірошник народився у селі Сорокошичі Козелецького району Чернігівщини. Після школи вивчився на бригадира з ремонту залізничних колій. Працював у Києві. Служив в армії. Повернувшись зі служби, працював налагоджувачем шляхових машин і механізмів. Разом із тим навчався у Київському політехнічному інституті, де здобув фах інженера-механіка.
З дружиною Галиною познайомився у Ялті, коли приїздив у гості до племінниці. За п’ять років пара одружилася і Петро забрав кохану на Чернігівщину, в Новоселівку. Там на той час уже жила його мама.
З 1986 по 1989-й їздив на ЧАЕС, щоб обслуговувати і ремонтувати залізничні колії, шляхові машини та механізми. У 1997-му вийшов на пенсію через стан здоров’я. У вільний час багато працював на городі – родина мала більше 60 соток землі.
У Петра Мірошника залишилися дружина, невістка й онука.
Джерело: Меморіал, Вʼячеслав Чаус у телеграм
