Молодий чернігівський журналіст Володимир Тунік-Фриз, схоже, на очах перетворюється на справжню зірку вітчизняної журналістики. А все завдяки матеріалу про зустріч глави ОП Андрія Єрмака зі студентами.
Автори - Володимир Тунік-Фриз, який також є студентом Могилянки й був присутній на зустрічі, зокрема й у цьому статусі, та Дмитро Рясний. Обоє - журналісти «Економічної правди». І, як заявила головред холдингу «Українська правда» Севгіль Мусаєва, організатори зустрічі - Київська школа економіки - знали, що Володимир також працює і журналістом.
За підсумками спілкування Андрія Єрмака зі студентами вийшла стаття під назвою «Андрій Єрмак: Усіх, хто прикривається ОП, моїм імʼям, можете на три букви посилати». Автори зацитували запитання та відповіді учасників дискусії. Зокрема, й власні відчуття від розмови.
Наголошувалось, що ця зустріч стала реакцією влади на мітинги за незалежність антикорупційної інфраструктури, в авангарді яких якраз було молоде покоління. Хоча організатори і зазнчалали - почали перемовини про зустріч ще до протестів.
Стати учасником дискусії вийшло практично підпільно, адже напередодні через телеграм вибірково певним студентам надіслали запрошення. В ньому йшлося про те, що планувалася унікальна офлайн-зустріч студентів різних університетів з представниками Офісу президента щодо законопроєкту про НАБУ та САП.
«Закликаємо вас тримати цю інформацію у вузькому колі – надсилайте форму лише перевіреним і справді зацікавленим колегам-студентам, щоб уникнути зайвого розголосу», – йшлося в повідомленні. Отримав таке повідомлення і автор ЕП.
Попри проголошене суто сухе обговорення законопроєкту, студенти спромоглися поставити Єрмаку гострі й цікаві запитання.
Що і висвітлив матеріал чернігівця.
Першим відреагував на публікацію Тимофій Милованов, який заявив, що публікувати і розголошувати інформацію із закритої зустрічі - неетично.
«Є жорсткий механізм змін — це публічні дискусії. Є мʼякий механізм — закриті дискусії, в яких не можна переводити увагу на особистості від ідей. Саме це і порушила стаття в ЕП. Вона перевела увагу від суті проблеми до конкретних особистих моментів і повернула фреймінг до протистояння між студентами і владою. Тобто, до формату жорсткого механізму. Що є порушенням правил і знищенням іншого формату. Ми поважаємо право журналістів на жорсткий формат змін. Ми просимо журналістів і студентів поважати право на інші формати. А також просимо поводитись етично і не порушувати правила зустрічей».
Він переконаний: в статті є перекручені і неправдиві факти. Є негативний фреймінг і відсутня неупередженість. Це теж порушення стандартів, але менше ніж цитування учасників зустрічі.
«Чому другий автор не підписався, що він студент Могилянки, який був на зустрічі, якщо автори вважають важливим поставити авторами анонімних студентів? Чому інші студенти анонімні? Скільки їх? Всі присутні чи ще один? Чи це спроба збільшити легітимність статті? Якщо мається на увазі, що питання були від студентів цих ВНЗ, то чому тоді Єрмак не підписаний автором статті, адже це його відповіді?
Стаття має велику кількість етичних порушень. Цього не треба робити для ЗМІ і авторів, які хочуть бути лідерами змін України».
Йому відповіла Севгіль Мусаєва. Вона зауважила: Chatham House Rule — правило, до якого апелювали організатори, це для дуже специфічних розмов. Дипломатичні кулуари, стратегічні наради великих організацій, закриті експертні круглі столи, де говорять про складне й чутливе, і учасникам потрібен захист анонімності, щоб бути максимально відвертими.
«Цей формат НЕ придуманий для зустрічей зі студентами, які кілька днів тому виходили на протести проти знищення антикорупційних органів. Не для діалогу, який, за визначенням, має бути публічним і прозорим.
Але саме такий формат, як ми дізнаємося, вирішили застосувати під час візиту голови ОП до студентів, коли вони вже прийшли на зустріч. В запрошеннях про ці правила нічого сказано НЕ було.
Чи був там справжній діалог? Чи відповіді на гострі питання прозвучали чесно й по суті? Чи влада дійсно почула студентів? Ми цього не дізнаємося, і можна за підсумками прозвітувати в соцмережах: зустрілися, поговорили, конфлікт вичерпано.
Але ті, хто був присутній, знають: відповіді були формальні, ухильні, або їх взагалі не було. І найголовніше, що ми втрачаємо в цій ситуації , — це можливість показати, наскільки влада сьогодні відірвана від запитів і очікувань суспільства.
Журналістика у таких випадках має бути не про прикрашання реальності, а про її демонстрацію без фільтрів. Бо прикривати PR-політику правилом, яке придумали для дипломатичних кабінетів, — це нечесно.
Перед студентами. Перед суспільством. І перед правдою».
Пізніше у коментарях у Милованова відповів і сам Володимир Тунік-Фриз, який наголосив - до Chatham House Rule під час зустрічі учасники не посилалися.
«Річ у тім, що ця зустріч вона відбулась після протестів, основна частина яких була представлена молодими людьми-студентами.
У цьому контексті я, як донедавна студент (декілька місяців тому закінчив Могилянку) і журналіст вважаю суспільно важливим все, що казав Андрій Борисович до студентства, реакцію останніх на його слова і загалом настрій такої зустрічі.
На жаль, відстань між владою та студентством стає дедалі більшою і, на мою думку (судячи з коментарів – й інших), ця зустріч це підтвердила.
Для контексту, під час анонсу події не було жодного слова про Chatham House Rule. Більше того, ті хто запрошував мене на цей захід від студентства знали, що я журналіст.
У матеріалі ми:
- не згадали імені жодного студента;
- не вказали жодної чутливої інформації щодо міжнародних відносин (а вона там була)».
Леонід Швець, журналіст, публіцист:
«Кто там этично или неэтично поступил, передавая инфу с закрытой встречи с главой офиса, дело второстепенное. Закрытая встреча со студентами - это вообще оксюморон. А вот то, что Ермак в любом формате скучный, аж скулы сводит, это государственная проблема. Как проблемой было то, что Богдан всегда неприлично веселый. Кого-то бы нормального. Впрочем, уже неважно»
Редактор Kyiv Independent Ольга Руденко також стала на бік Володимира Тунік-Фриза. Вона написала, що ця історія не існує в вакуумі. Вона існує в контексті.
«Контекст є таким: Офіс заблокував УП і ЕП всюди, де міг. В міністерства дзвонять з Офісу і кажуть не давати інтерв'ю, не пускати не заходи і навіть не відповідати на запити на інформацію. Про це знають всі. Мільйонам читачів цих медіа влада показує фак. Ці дії, вони як – за правилами і етичні? Цей текст – явна відповідь на це. Правила почали порушувати не журналісти. Це їх спроба виконати свою роботу і дати читачам інформацію про владу – інформацію, яку це медіа мало б мати змогу отримати в нормальний спосіб, який в них забрали».
Пізніше чернігівець підвів риску багатогодинним обговоренням у фейсбуці власного матеріалу.
Він наголосив, що у випадку із матеріалом про Андрія Єрмака не порушив жодного свого принципу. Навпаки, ці принципи були б порушені, якби він його не написав.
«Зустріч студентів із Єрмаком – це не буденна лекція від представника влади в університеті – це спроба діалогу влади із суспільною групою, яка пару днів тому протестувала проти рішень, які вона ухвалює. Тобто, слова Андрія Борисовича на такій зустрічі несуть прямий суспільний інтерес, в першу чергу для студентів.
Більше того, зміст цих відповідей, або його відсутність, додають контексту комунікації влада – молодь.
Спроби приховати таку зустріч є беззмістовними: на ній були присутні близько 100 людей. Вони чули, що їм говорять, яким тоном, а головне – розуміли дискурс, який стоїть за відповідями.
Моєю метою, зокрема, було висвітлити настрої цих людей.
Бажання свободи, бажання відкритості, підзвітності.
"в нас демократія". А.Б.Єрмак».
До слова, сам спікер теж прокоментував статтю Тунік-Фриза.
Він сказав, що «не думав робити із зустрічі зі студентами зайвий піар, але мені його вирішили зробити».
Посадовець зазначив, що погодився на зустріч зі студентами, бо від молоді завжди лунають гострі питання.
«Було емоційно, мені сподобалось. Бракувало питань про війну, технології та конструкцію майбутнього, заради якого Україна виборює свою незалежність разом з вагомим і значущим місцем в сучасному світі. Держава та її розвиток залежать зараз від тих, хто тримає ворога.
Без цього не буде нічого. Готовий до нових зустрічей. Сподіваюсь, поговоримо і про це».
"Час Чернігівський" писав про таке:
