В Олишівці Чернігівського району єдина череда розпалась місяць тому. Тепер пасе кожен собі на не засаджених городах.
— Шість корів у череді було, — виходить з двору Тетяна БОЛОТНЕНКО, хазяйка Чебурашки, яка пасеться на полі край села. — Нашій сім років. Коли народилася, у неї вуха здоровенні були. Так і прозвали Чебурашкою. Корів тримаємо 27 років. В Олишівці 30 років живу. Четверо діток треба було ростити. Молоко забирає жіночка із Красилівки. Робить сири, возить у Київ.
Пасовище в нас хороше. Груші дички ростуть. Ми корівку туди водимо. Груші любить збирати. Лакомство для Чебурашки. Вода далеко, то в обід жену додому. Посеред двору вже стоїть водичка. Яблук, кабачків вистачає.
Телятко в сараї. Бичок. Не хочемо називати, щоб не прив’язуватися. Минулого року в нас народилася теличка на Миколая. Так і назвали, Миколаївна. Купив військовий. Відвіз до жінки, до дітей у Житомирську область.
Городів, які ніхто не обробляє, у нас багато. Чебурашку виганяємо кожного дня. Після отьолу велике вим’я. Пройдеться, помасажує. Сьогодні вибрала собі місце біля поля. Сама туди звернула.
Я дою апаратом, а чоловік Юрій прибирає в сараї. Чебурашка змалечку не давалася руками доїти. Велика виросла, більша за маму. Як мотане ногою. Апарат купили в 2017 році. Через неї довелося ще й генератор купувати, — сміється Тетяна. — Інакше, як немає світла, то не подоїш. Після отелу дає літрів 30 молока в день.
Чебурашко, не лякайся, це я, — підходить до корови, яка прилягла в траві. — З характером. Як лягла, щоб підняти, треба чимось піддобрити. Муки принести чи ще якийсь смаколик. Як сама не схоче встати, не піднімеш. Доходить до двору і чекає, щоб її запросили. Виходжу, кажу: «Будь ласка, заходь». Смішно, але так у нас кожного дня. Пастухи сміялися з нас.
Ще років 10 тому в Олишівці було до 200 корів. Три череди. Цьогоріч ветеринарка брала в корови кров на аналізи. Казала, 27 корів у селищі. Та більшість на пашу не ходили. Невигідно. Хто сам не може пасти, треба наймати. За день пастуху платили 250 гривень ще й їсти клали. Минулого року 500 платили, бо більше десяти корів у череді було. Оплата від кількості корів залежить.
— Наша на полі, за городом, — показує Ольга НАВОЗЕНКО, сусідка Болотненків. — Другий чи третій рік Роза в нас живе. Дядько доньці подарував. Чотири роки Таня до нього ходила, доїла. Сили доглядати в нього вже немає, а збувати не хоче. Донька молочко йому носить.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Фермер із Чернігівщини шукає доярок. Обіцяє 10 тисяч гривень зарплати
- Рижик — другий кінь у селі. Возить траву собі і трьом коровам
- Фермер з Чернігівщини відмовився тікати від обстрілів. Бо тримає 20 корів
***
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
