У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
39-річний Володимир Плахута з Олишівки. Працював у місцевому лісництві, потім у ТОВ «Баришівська зернова компанія» трактористом. На війну пішов у перші дні. Обороняв Чернігів. Воював на різних напрямках — покровському, запорізькому. Був на посаді стрільця-снайпера.
Загинув 4 січня 2026 року на запорізькому напрямку. Попрощалися та поховали Володимира Плахуту в Олишівці на Газопровідському кладовищі. У нього залишися дружина, три сини, брат і сестра.
* * *
39-річний Євгеній Науменко з міста Семенівка. Боронив Україну з 2022 року. Був матросом. Загинув 7 січня 2026 року біля Добропілля Покровського району на Донеччині. Попрощалися та поховали Євгенія Науменка в Семенівці на Піщанському кладовищі. У нього залишились дружина і син.
* * *
42-річний Сергій Бондарь народився в Криму. Проживав у Бобровиці. З 2005 до 2015 років чоловік служив оперуповноваженим карного розшуку Бобровицького РВ УМВС. З 2014 року брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Був призваний до лав ЗСУ. Проходив військову службу на посаді командира роти батальйону.
Третього січня 2026 року офіцер помер на службі через хворобу. Попрощалися та поховали Сергія Бондаря в Бобровиці на міському кладовищі. У нього залишилися дружина та брат.
* * *
44-річний Олександр Радченко з села Сокиринці на Срібнянщині. Був лісником Сокиринського лісництва. Пізніше працював у Сокиринському професійному аграрному ліцеї. У травні 2024 року чоловіка мобілізували.
Загинув боєць 21 жовтня 2024 року на донецькому напрямку. Поховали Олександра Радченка в Києві. У нього залишилися син та донька.
* * *
29-річний Богдан Струць з Бахмача. Працював складальником вентиляційних систем у компанії Vents, згодом — на металобазі Vartis у місті Вишневе. У червні 2025 року мобілізували. Був майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів штурмового батальйону.
Загинув 7 січня 2026 року на запорізькому напрямку.
* * *
55-річний Олександр Кириленко з села Хлоп’яники на Сосниччині. Працював будівельником на висотних роботах — займався облицюванням багатоповерхових будинків та шліфуванням металу. У липні 2024 року мобілізували. Служив на посаді старшого стрільця-оператора механізованого підрозділу.
Від 2 листопада 2024 року вважався зниклим безвісти в районі села Погребки Суджанського району Курської області РФ. ДНК-експертиза підтвердила, що воїн того дня загинув.
* * *
39-річний Олександр Панченко з міста Городня. Працював в АТ «Чернігівгаз», згодом — водієм у ветлікарні. У травні 2025 року чоловіка мобілізували.
Загинув 11 січня 2026 року на донецькому напрямку. Поховали Олександра Панченка на кладовищі «Червінщина».
* * *
35-річний Сергій Сборщик з селища Холми Корюківської громади. У 2022 році мобілізували. Загинув 6 серпня 2025 року на Харківщині. П’ять місяців вважався безвісти зниклим.
* * *
23-річний Юрій Поляков з Бахмача. Працював на будівництві. Служив з 15 березня 2025 року. 11 грудня 2025 року загинув на Донеччині. Відспівали військового в бахмацькому храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Поховали на місцевому кладовищі.
* * *
51-річний Сергій Івахненко народився 6 травня 1973 року в селі Камка Холминської громади. Працював в агропідприємстві. Воював з вересня 2024 року.
Загинув 8 лютого 2025 року на Донеччині. Майже рік вважався безвісти зниклим. Поховали воїна в рідному селі.
* * *
34-річний Роман Дорошенко з Ніжина. Одразу після завершення навчання у виші долучився до Збройних сил України, брав участь в АТО. У мирному житті працював спортивним тренером у Києві. З перших днів повномасштабного вторгнення знову пішов воювати. За мужність і відданість був нагороджений «Залізним хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ.
Загинув 16 січня 2026 року в Сумській області. Залишилися дружина, батьки та брат. Поховали в Ніжині на Кручівському кладовищі.
* * *
50-річний Олексій Маслієв з села Знам’янка, Сухополовʼянська громада. Працював електриком та будівельником у Києві. 26 грудня 2022 року долучився до Збройних сил України.
Загинув 4 лютого 2024 року на запорізькому напрямку. У чоловіка залишилися мати та два брати.
* * *
54-річний Володимир Копка з села Знам’янка, Сухополовʼянська громада. Брав участь в АТО. На початку повномасштабного вторгнення обороняв Київ. Отримав поранення і лікувався в Чернівцях.
Помер 18 січня 2026 року в рідному селі. У нього залишилися цивільна дружина, син та донька. Поховали бійця на сільському кладовищі в Знам’янці.
* * *
46-річний Сергій Погорілко з села Мрин на Ніжинщині. Працював у Мринському лісгоспі та в охоронній фірмі. Потім чоловік переїхав до Києва, де останні сім років працював на АЗС «ОККО». Навесні 2022 року долучився до територіальної оборони Мринської громади, у листопаді 2024 року мобілізували. Служив у 47-й окремій механізованій бригаді «Маґура». 15 січня 2025 року поранили. Та після лікування знову повернувся до частини.
Загинув 8 лютого 2025 року поблизу Вікторівки Суджанського району Курської області РФ. У чоловіка залишилися дружина, діти та мати.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Навчався в Німеччині, став командиром танка, понад рік вважався зниклим безвісти. У громадах втрати
- Народився в рф, виховувався в сиротинці, загинув за Україну. У громадах втрати
- 21 річний боєць Нацгвардії служив за контрактом, загинув на Луганщині. У громадах втрати
- Народився в Казахстані, поховали через рік після загибелі. У громадах втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
