1 серпня в соборі Всіх Святих у Ніжині відспівали 52-річного Сергія Солов’я. До повномасштабного вторгнення працював механіком швейного обладнання в Ніжині та Києві. У жовтні 2022 року пішов добровольцем, хоча мав проблеми з серцем і був обмежено придатним. Служив спочатку на донецькому, потім на харківському напрямках. 28 липня загинув в Ізюмському районі на Харківщині. Втратили батька троє дітей.
* * *
Третього серпня в Новгороді-Сіверському провели в останню путь 45-річного Максима Кушеварова. Після закінчення школи працював різноробом. Їздив на заробітки за кордон. У 2015-2016 роках брав участь в АТО. У 2024 році знову долучився до оборонців. Був двічі поранений. Після другого — тривале лікування в Одесі, а згодом — реабілітація. 2 серпня серце воїна зупинилося.
* * *
2 серпня в селищі Нове Седнівської громади Чернігівського району попрощалися з 43-річним Олегом Мишком. Олег працював у Польщі. Дізнавшись про російське вторгнення, повернувся в Україну. Обороняв Чернігів у складі роти контрдиверсійної боротьби. Згодом перейшов у розвідку, потім в артилеристи. Був з тих, хто перший вийде назустріч ворогу й останній піде з поля бою, прикриваючи побратимів. Сержант Мишко воював у Білогорівці на Луганщині, на Сумщині, Донеччині. Загинув 25 липня на Луганщині. У загиблого залишилися цивільна дружина та троє дітей.
* * *
Близько року вважався зниклим безвісти 41-річний Сергій Прокопчук з Бобровиці. По життю був відмінником у навчанні. З 2003 року служив у міліцейському підрозділі «Беркут». Після звільнення з органів працював інспектором-охоронником на різних підприємствах. Воював з 24 лютого 2022 року. Поліг 29 червня 2024 у Донецькій області. Це підтвердила ДНК-експертиза.
* * *
Третього липня після обміну тілами нарешті рідні змогли попрощатися з 45-річним Миколою Гавришем з міста Носівка. У мирному житті працював далекобійником. Мобілізували в червні торік. Востаннє говорив з рідними 20 жовтня. Сказав, що йде на завдання. Вони пішли вп’ятьох. Четверо загинули. Сталося це 21 жовтня поблизу Селидового на Донеччині.
* * *
До останнього жевріла надія в рідних та друзів 37-річного Андрія Солов’я з Козельця. Випускник Остерського будівельного технікуму ще 28 лютого 2022 року пішов добровольцем. Воював, неодноразово був поранений. Після відновлення знову повертався на фронт. Загинув на східному напрямку 10 травня торік.
* * *
У Ріпках попрощалися з прикордонником 29-річним Станіславом Голубом. Понад рік він вважався зниклим безвісти. Загинув 26 травня 2024 року. Встановили, що це він, за допомогою ДНК-експертизи.
* * *
Була жалоба в селі Вересоч на Куликівщині. Не стало 50-річного Олексія Близнюка. У травні 2022 року пішов добровольцем. Служив у Першій танковій Сіверській бригаді навідником танка. У 2023 році вивчився на сапера-розміновувача. У 2024 році переведели до підрозділу протиповітряної оборони в Полтавській області. Цьогоріч за станом здоров’я перейшов у Звенигородський ТЦК у службу охорони. Паралельно працював у ППО. Під час завдання був поранений. На жаль, 6 серпня серце зупинилося.
* * *
На російсько-українській війні загинув 25-річний Владислав Кузьменко, уродженець Бахмача. Сталося це поблизу Веселого Гаю Донецької області. З перших днів вторгнення Владислав був у теробороні. Згодом виїхав на Львівщину. Там працював, одружився. У 2024 році мобілізували. 29 листопада зник безвісти. Тіло повернули під час квітневого обміну. Проте ідентифікувати вдалося лише недавно.
* * *
30 липня в Донецькій області поліг 39-річний Олег Гомон із селища Лосинівка Ніжинського району. Працював у Києві експедитором. У лютому цьогоріч мобілізували.
* * *
Повернувся «на щиті» 23-річний Михайло Коваль, лосинівець. Закінчив ніжинський ліцей, отримав фах слюсаря-електрозварювальника. З квітня 2021 року проходив строкову службу. З липня 2023 року служив у Державній прикордонній службі. Помер 8 серпня 2025 року.
* * *
Назавжди повернувся в Грабівку на Куликівщині 44-річний Олександр Саченко. У цивільному житті працював у Київській області на комбікормовому заводі. 24 березня 2024 року мобілізували. Служив номером обслуги механізованої роти. Воював під Покровськом Донецької області. З 25 травня минулого року вважався безвісти зниклим.
* * *
У Бахмачі провели в останню путь 25-річного Владислава Пушенка, уродженця села Піски. У 2020 році брав участь у бойових діях у зоні ООС. У 2021 році за контрактом пішов служити до 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Обороняв країну з першого дня повномасштабного вторгнення. Загинув 2 серпня на харківському напрямку.
* * *
Уже в небесному війську головний сержант 40-річний Олександр Байбарацький з села Високе на Борзнянщині. Працював помічником машиніста електровоза в локомотивному депо станції Конотоп Південно-Західної залізниці. У 2015-2016 роках брав участь в антитерористичній операції. Був командиром відділення комендантського взводу. Після демобілізації працював машиністом тепловоза ТОВ «Компанія Новотек». Воював з 24 лютого 2022 року. Захищав Чернігівщину, Донеччину, Луганщину. 30 березня 2023 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Командир стрілецького відділення Олександр Байбарацький загинув 2 серпня на Луганщині.
* * *
У селі Голубичі на Ріпкинщині з військовими почестями поховали 43-річного Володимира Позняка. Його мобілізували цьогоріч у березні. Загинув 24 липня на сумському напрямку.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА
"Час Чернігівський" писав про таке:
- На День Незалежності зупинилося серце ветерана повномасштабної: на війні отримав тяжкі травми та хвороби
- Обіцяв перетелефонувати і зник - ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника
- На фронті загинув 23-річний нацгвардієць
