Носівщина в жалобі. Громада втратила захисника Олександра Вікторовича Ковтуна, який боронив рідну землю з початку повномасштабного вторгнення. Олександру навіки 39 років.
Чоловік народився 22 лютого 1986 року в селі Підгайне. У 2001 році закінчив Носівську неповну середню школу №7, а потім продовжив навчання у професійно-технічному училищі №33 села Мрин, де опановував професії слюсаря-ремонтника і тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.
"Змалку Олександр вирізнявся працьовитістю, любов’ю до природи та глибокою відданістю родині. Робота у Мринському лісництві бензопильщиком дала йому можливість поєднати любов до природи з відчуттям порядку та відповідальності. Він із захопленням збирав гриби, обожнював риболовлю. Олександр був душею компанії, оптимістом і людиною, навколо якої завжди збиралися друзі. У родині він був надійним сином, люблячим братом, відданим чоловіком та турботливим батьком двох синів — Артема та Артура, яких виховував разом із дружиною Юлією", - повідомили в пресслужбі Носівської міської ради.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр став на захист Батьківщини. Служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського, разом з побратимами пройшов важкі бої по всі й лінії фронту, а згодом поповнив ряди славнозвісної третьої окремої штурмової бригади. Перебував у «кільці» під Авдіївкою, воював на «нулі» у Бахмуті та в найгарячіших точках Донеччини й Луганщини.
Попри численні контузії, продовжував службу як навідник у підрозділі протиповітряної оборони — артилерійському взводі зенітної артилерійської батареї дивізіону військової частини.
9 серпня 2025 року у Харківській області кулеметним вогнем особисто знищив чотири ворожі ударні дрони, а його група ліквідувала ще кілька FPV-дронів та боєприпас «Ланцет». Завдяки його діям було врятоване життя побратимів і збережена військова техніка.
Загинув Олександр 26 вересня 2025 року.
Поховають захисника 2 жовтня на кладовищі по вул. Центральна. У громаді 2 жовтня оголосили Днем жалоби.
"Час Чернігівський" писав про таке: