Повністю відрізані від світу і в перші дні збройного наступу на Україну зустрілись із російськими військами. Так живуть у селі Шестовиця, що біля Чернігова. Подробиці про те, як живе населений пункт, розповів Суспільному місцевий житель Сергій.
З 28 лютого зайшли танки в село. Спочатку пустили 2 танки та 2 БМП на розвідку.
За словами Сергія, перших запустили отих бурятів, тувінців. Вони були жахливо екіпіровані, голодні, обідрані. "Відмародерили" село: все, де що було, забрали. Їжу, алкоголь. Стріляли курей, свиней. Так було першу добу. Позаганяли під покрівлі свою техніку, щоби їх не накрили. Зі своїм підкріпленням не мали навіть ніяких контактів: кожен діяв по-своєму.
Через чотири дні завезли піхоту. Ті були більш європейської зовнішності, краще екіпіровані. Вели себе більш адекватно: не вдавались до мародерства.
Заїхало не менше тисячі піхоти та не менше 300-500 одиниць бронетехніки різного виду: танки БМП, установки "Смерч", "сонцепеки". Весь цей час вони методично обстрілювали Чернігів, Киїнку, Павлівку, Іванівку, Количівку.
Коли ж наша артилерія почала їх відстрілювати, як зрозумів Сергій, що вони змінили місце дислокації. Дуже було чути вибухи, коли стріляє щось потужне: стіни трясуться, вікна випадають.
"Коли вони тут стояли, ми мали змогу з ними поговорити. Люди значно відсталі у розвитку. Вони геть нічого не знають про те, що відбувається у світі. Зазомбовані. Їм сказали, що в Україні нема Збройних Сил, а є окремі бандформування націоналістів. Стояли 4 доби під моїм двором. Питали у них: "що ви тут робите?", вони відповідали: "ми прийшли вас рятувати", - розповів чоловік.
7 березня наші накрили їхню колону. Ввечері 8-го березня вони усіх зібрали і з Шестовиці перемістились у невідомому напрямку. Але ж вони нікуди не пішли. У лісах, в околицях ними ж кишить, вони переховуються.
Залишили в селі кілька підрозділів. В такій кількості, як були раніше, їх нема.
Вогонь по цивільному населенню не відкривали. Але ж погрожують автоматами. Зупиняють міцевих, погрожують автоматом і обшукують. І телефони – при кожній зустрічі забирають у місцевих.
Як каже Сергій, тут найголовніше, щоби та піхота, яка була, не повернулась та не продовжила мародерство:
"Воно ж як вискоче, очі вилупить, махає автоматом: "м'яса хочу, м'яса". У нас в домі попереривали все. Де який алкоголь – все позабирали. З морозилки, де яке м'ясо було заморожене – повитягували. Ми відрізані від Чернігова. З 24 по 28 лютого ще було сполучення. А вже з 28-го взагалі сполучення з цивілізованим світом повністю відрізане. Міст підірваний. В магазинах і аптеках все, що залишалось, з тим і живемо. Ніякого підвозу немає. Ніякого світла, газу, води – нічого немає".
Джерело: Суспільне.Чернігів
