Захисник Чернігова з позивним «Сова» - професійний військовий. Його підрозділ одним з перших прийняв бій з переважаючими силами російського агресора. Ворог оточив українських воїнів, але вони змогли завдати загарбникам серйозних втрат і прорватися до Чернігова.
Відступати далі вже не було куди і це розуміли всі захисники, які вирішили стояти до останнього і ворог про це знав, а тому боявся, зізнається «Сова. Наші воїни показали високий рівень професіоналізму та незламності, бо захищали свої домівки, свої родини.
Якщо загарбники ще раз спробують сунутися на Чернігів, то їх зустрінуть вже по-іншому, а зустрічати є з чим.
Історія героїчної оборони Чернігові від захисника з позивним «Сова». Далі пряма мова:
23 числа - оголошено тривогу. Згідно визначених рубежів 24 числа ми вирушили на рубежі, зайняли оборону, чекали противника, він за допомогою аеророзвідки почав обходити.
Вступили у взаємодію з прикордонниками, змінили рубіж, щоб перестріти противника. Ми його почали наздоганяти, а він обійшов, сили у нього були переважаючі. Зайняли оборону і знову почали його наздоганяти. Потім прийняли бій. Тигри, камази бмп. Зав’язався бій. Піхотна рота ворога зайшла нам в тил. Почали атакувати, вибору не було, бо потрапили в оточення. Противник відкрив вогонь і ми у відповідь. Спалили їх 2 камази і 1 бмп. Ворог почав відступати - 30 чоловік піхоти втратив. У нас загинув механік-водій. Куля зловила його і було поранено 2 бойових медиків, які надавали допомогу. Тигр почав кружляти і влаштовував карусель.
7 годин знадобилося, щоб добратися до Чернігова. Приїхали в 23.30. Їсти, пити не хотілося. Передали 200х дізнавалися про 300-х. А потім команда відпочити, а в 6 ранку видвинулися на рубіж. Бої за Чернігів це щось неймовірне. Бригада самовіддано, не спавши, не уївши, стволи не остивали.
Переживання, коли ти на Донбасі і, коли поцілює у твій рідний дім інші. Коли на заданому другому рубежі проживає моя родина і влучило у мій дім. Я переживав, чи дружина і дитина ціла. Бої не зрівняти це єдиний фактор який розставляє точки над і коли воюєш біля свого двору і вдалині і рідний дім є рідний дім.
Всі розуміли що відстоюємо рідний дім і хлопці казали, що ми будемо стояти до останнього.
Прекрасно відпрацювала наша артилерія і прекрасно відпрацювали хлопці незалежно де були постійно розвідка, пересування противника, допомагали люди які були в окупації допомагали не боялися ми знали за кожним переміщенням ми були на крок вперед.
Коли противник не зміг пробити оборону почав знищувати інфраструктуру азс, стадіон, готелі. Це відчай, як взяти не можемо, так нашкодимо.
Нехай люди не переживають ЗСУ на місці нам є чим зустрічати противника, якщо спробують то зустрінемо. Ворог старається запускає ракети,бо хоче створити панку. Не треба панікувати, коли були нальоти люди згуртувалися, треба тримати кулаки. Все буде Україна!
