Серед 197 визволених під час останнього обміну військовополоненими, який відбувся 19 березня, — військові ЗСУ, Нацгвардії, ТРО, ВМС та прикордонники (захисники Маріуполя, ті, хто брав участь у Курській операції та операціях на Донеччині, Луганщині, Херсонщині, Сумщині, Харківській та Запорізькій областях). Один із них — 54-річний солдат Борис Стрюк із Киселівки, що на Менщині.
— Постарів. І погляд якийсь інший, — вдивляється у фотографію батька 36-річна Альона. Борис надіслав її (на телефон), щойно повернувся в Україну. Вони розмовляють по кілька разів на день, та наживо Альона батька ще не бачила. — Зараз він проходить обстеження, лікування. Каже, це може розтягтися не на один тиждень. Та дарма — з полону більше чекали: 2 роки і 7 місяців. Зверталися куди тільки могли. Та що батько в полоні, дізналися тільки пів року тому.
Із дружиною Борис розлучений. Жив із сім’єю дочки. Тут його найбільша радість і втіха — онука Аріна. Коли у 2022-му дідусь став на захист країни, їй ішов четвертий рік. А йому ось-ось мало виповнитися 52. До того як надів військову форму, працював зварювальником у приватному підприємстві.
— Пішов добровольцем, — продовжує Альона. — Служив на території Донеччини. Там — через кілька місяців — і потрапив у полон.
Про подробиці і про роки неволі вона дізнається згодом. А поки що просто радіє, що їхній солдат по вернувся. До речі, теж перед своїм днем народження. Він — 21 квітня.
Запитую, що, на її думку, допомогло батьку витримати всі випробування.
— Твердість характеру. Його звичка все обдумувати. І те, що ми його любимо.
Джерело: ГАРТ, авторка Марія ІСАЧЕНКО. Фото, надіслане дочці
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Чернігівцю з «Азова» російська влада присудила 17 років тюрми. Чоловіка окупантам здали сусіди
- Обмін полоненими на кордоні з Чернігівщиною: як це було
- Нацгвардієць повернувся з полону - знайшов себе в лісовій справі
