Біженка Катерина Кадер: «У біженстві стирається минуле. Але я щаслива, що поки можу залишатися тією, ким і була»

Зміна трьох країн та незлічена кількість викликів – усе це випало на долю курда та українки (родом з Коропа) Бала та Катерини Кадерів з моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну. До початку великої війни подружжя виховувало двійнят у Києві. 24 лютого розпочався їх шлях без визначеної точки прибуття.

Перший пункт призначення – Німеччина

Ще до повномасштабного вторгнення родина планувала поїхати у Велику Британію. Процес затягнувся, адже дітям довелося підтверджувати громадянство (бо батьки мають різне громадянство).

«23 лютого ми разом з нашими британськими друзями гуляли Києвом і обговорювали, що і як робитимем, якщо війна. А вже зранку…До останнього сподівалася, що не доведеться нікуди їхати. Втім, коли лінія фронту стала надто близько, треба було рятувати дітей. На той момент їм було по 1,5 роки».

Чоловік Катерини, який вже має досвід тимчасового переміщення, підготувався заздалегідь: мав великий запас пального. На ньому родина доїхала до Австрії, звідти до Мюнхену (Німеччина). Там у приватному будинку мешкає родич.

«Ми зразу зрозуміли, що ця країна не для нас. Вони тоді не могли визначитися зі своєю позицією, не було рішення про зброю. Це морально дуже тиснуло», - розповідає Катерина.

Родина вирушила до Данії, де теж були знайомі і надія влаштуватися на роботу

***

Від казарми до родинного затишку: курс на Копенгаген

«Це було не дуже обдумане рішення. Ми хотіли просто зустрітися з моїми колегами у Копенгагені і подивитися що там і як, - розповідає українка. - На вʼїзді у країну стоїть блок-пост для мігрантів (ніде такого більше в ЄС не бачила) і нас звісно зупинили на українській машині. Виявилося, що заїхати просто на день-два не можна. Якщо впускають, то лише як біженців. Через іракське громадянство чоловіка вони не могли нам дати прихисток відразу як для українців».

Повертатися до Німеччини родина не хотіла. Так потрапили до табору для біженців у Данії. Фактично, то виявилися старі військові казарми поблизу Копенгагену: порожня кімната 4 матраци, постіль, посуд. Та за тиждень родина змогла переїхати у данську сімʼю на стару ферму.

  Оформлення біженства

«Це було чудове місце. Ми і досі підтримуємо теплі взаємини з цими людьми. Вони запрошували нас на святкування Різдва», - каже Катерина.

Данська родина

Родина не мала отримувала соціальних виплат від держави, що їх прихистила.

На той час Катерина вже влаштувалася на роботу у журналі 3F, а чоловік залишався вдома з дітьми.

«Я ожила на роботі. Це була неймовірна підтримка від колег. Ми робили розслідування про роботу для українських біженців. Я працювала під підкриттям на фермі з українцями. Це просто неймовірний досвід».

Команда розслідувачів

***

Ще у березні уряд Данії прийняв спеціальний закон, який дозволяє біженцям з України легалізувати своє перебування в країні. Українці можуть отримати дозвіл на проживання, працевлаштування та отримувати соціальну допомогу.
Згідно з законом дозвіл на проживання дійсний протягом двох років (до березня 2024 року) з можливістю продовження. 

Наступний крок – подати заяву на отримання дозволу тимчасового проживання.

Отримання посвідки на тимчасове проживання в Данії звільняє громадян України від вимоги отримання дозволу на роботу. Проте до моменту отримання посвідки почати працювати неможливо.

Велика Британія. Можливо, кінцева станція

Ще до повномасштабного вторгнення родина планувала поїхати у Велику Британію. Процес затягнувся, адже дітям довелося підтверджувати громадянство (бо батьки мають різне громадянство).

Після повномасштабного вторгнення друзі з Британії відстежували можливості для українці, тож в перший день запуску програми Home for Ukraine, родина подала документи. Відповідь отримали швидко, однак, зі зміною місця проживання довелося зачекати.

«Мені важливо було закінчити журналістське розслідування у Данії», - аргументує Катерина.

До слова, ось воно.

За два місяці в Данії необхідні документи для облаштування в цій країні так і не зробили.

«30 травня 2022 року ми перетнули кордон Великої Британії на своєму українському авто. І тут все інше. Був помічник, який любʼязно допоміг розібратися у тонкощах англійської бюрократії, швидко оформити все. Тому за тиждень ми отримали всі документи і оформили соціальні виплати. І це було абсолютно вчасно, адже власні гроші у нас вже закінчились», - коментує Катя.

На соціальній допомозі родина пробула три місяці. За цей час чоловік знайшов роботу за спеціальністю у стоматології. Катерина розібралася, як легалізувати власну українську зайнятість.

«Для мене і досі важливо платити податки в Україні. Це мій вклад в Перемогу», - запевняє українка.

Садок для дітей знайшли швидко. Втім, і тут не без нюансів. Було тільки 15 безкоштовних годин на тиждень, тобто два повних дні. Решта - за доплату.

«Загалом садки тут дорогі. Ну або мама має мати офіційну роботу в Британії і тоді дадуть 30 годин, але теж небезкоштовні. Ми зараз за двійню щомісяця доплачуємо десь 16 тисяч гривень», - зазначає Катерина.

Загалом родина планує/ не планує повертатися до України. Втім, будь-які плани можуть змінитися. Стале лише одне: любов до рідної землі та вічна ненависть до московитів.

«У біженстві загалом стирається минуле і мільйони людей мають бути тим, ким вони б ніколи не хотіли бути. Я бачила десятки зламаних українців, які мали працювати де-інде, аби заробити і прогодувати дітей. Мені було важливо зберегти професію, бо вона найкраща в світі. Мене теж ламали, але поки що я таки залишаюсь Катериною, журналісткою з України», - акцентує Катерина.

***

Програма Homes for Ukraine ще дійсна для тих українців, хто вже подав заявку. Нові заявники наразі не можуть подаватися на програму – благодійна організація USPUK, що займається організацією програми, шукає нових спонсорів. Урядові програми Шотландії та Уельсу також зараз закриті.