Микола Бабинець - 25-річний воїн із Корюківщини, який загинув 6 листопада 2024 року. Захисника ховали на дев’ятий 14 листопада у Стопилці. Не дожив більш місяця до 26-ти років.
Мама поклала йому в труну його хрестик. І вишиванку, яку сама шила синові, а він її жодного разу не вдягнув. Не встиг. Весільного рушника, котрий вишивала на щастя-долю Миколі, без жалю пов’язала на могильний хрест.
На похорон прийшов і батько хлопця. Прощатися не став - до труни не підходив.
Майже пів року потому мама Миколи Олена Бабинець опублікувала допис, де повідомила, що батько у сина з'явився тільки після смерті Колі.
"Трохи довго, та прошу прочитати.
Писатиму про батька мого сина Бабинця Віктора Андрійовича, який був батьком у документах (свідоцтві про народження) та сплачував судові аліменти (зазвичай це були мінімуми, які встановила держава). Коля після школи навчався в технікумі, потім в університеті.. На період навчання в технікумі я позивалася про аліменти, на період навчання в університеті (у нас був контракт) - ні. Я пожаліла, подумала, що в нього ще двоє хлопців, він тоді був неодружений, йому непросто", - пише жінка.
Вона стверджує, що син не знав батька від народження. Батько в нього з'явився після смерті, коли зайшла мова про грошові виплати.
Віктор був на похоронах тільки в Стопилці, попри те, що знав, що прощання почнеться від Корюківського моргу. Не було його і на відспівуванні в храмі. Батько навіть не підійшов до труни попрощатися із сином.
"До Колі батько приходив двічі, коли він був немовлям (ну як до Колі, швидше до мене, бо на сина навіть подивитися не захотілося) та двічі, коли синочок ходив до початкової школи (з різницею в рік). Коля, не знаючи батька в обличчя, покликав мене, що там тебе якийсь дядя кличе. Після другого разу хлопчик дуже розхвилювався, що він поганий, бо не впізнав батька. Я тоді довго його заспокоювала та пояснювала, що його вини тут немає, бо він дитина, а тато дорослий. І якби батько приходив так, як, наприклад, хресний, то він би його вгадував, бо хресного ж Коля знає", - зазначає пані Олена.
Олена Бабинець із сином Миколою
Коли Колі було років 12-13, він прийшов зі школи, та розповів, що він так швидко росте, що раніше він батька не вгадував, а тепер батько не вгадує його.
Коли Колі було років 15-16, мама спробувала поговорити з сином про батька, сказала, що якщо він хоче, то може почати спілкуватися з батьком. Для Олени з Миколою це була непроста тема.
"Коли Коля навчався в технікумі та університеті, кілька разів випадково зустрічав батька по дорозі з маршрутки додому (син приїжджав додому часто, зі шляху йти 2 км, зазвичай я його не зустрічала, жалів мене). Думаю, щоразу мимохідь кидав: "До речі, я батька бачив" - "І що?" - "Нічого, спитав, як навчання".
Потім була строкова служба. Регулярні посилки та грошові перекази. Очікувані дзвінки та радісна зустріч в Одесі, куди поїхала мама.
Потім дім та війна.
"Я б усе зрозуміла і спокійно поставилася б до бажань Віктора, якби він підтримував Колю хоча б, поки син воював. Виїзди, очікування, молитви, повідомлення, кілька коротких відпусток.. Я збирала гроші на хімічні грілки, люди допомагали окопними свічками, варила та пекла, хотілося допомогти та підтримати, зробити те, що можу..Зовсім чужі люди допомагали, та не батько..
Зараз Віктор каже, що вони спілкувалися, просто Коля мені не зізнавався.. Цікаво як спілкувалися? Телепатично? Номера батькового в Коліному телефоні немає, хлопцям про батька ніколи не говорив. Казав, що в нього є офіційний батько, але в нього тільки мама й бабуся, й рідні в Києві (родина мого брата)".
Коля не залишив ніякого розпорядження. Єдиний раз він говорив про можливу смерть, коли розповідав про курган та козацький хрест.
Ще в 2023 Микола якось сказав, що він усюди в списки для сповіщення указує дядька, бо мама дуже емоційна і їй треба повідомляти обережно.
"Я рахувала, Коля вже повернув своєму батькові аліменти виплатою грошового забезпечення від військової частини. Але ж ні, жадібність людська безмежна, Віктор Андрійович Бабинець подав на всі виплати. Мені прикро не через гроші, я б відмовилася від усього, якби мій хлопчик був живий. Мені прикро, що батько в моєї дитини з'явився тільки після його смерті, коли зайшла мова про гроші", - написала жінка.
Допис Олени Бабинець зібрав чимало коментарів.
Тетяна Ващенко:
- Просто бракує слів, тримайтеся дорога матуся, мабуть, треба пройти і через цю людську підлість. Якщо він був таким з самого початку, то нічого хорошого від нього і чекати не треба було. Батько, який не дав дитині нічого, окрім життя, тепер отримає все. Підло. Оленочко, тримайтесь! Коля все бачить.
Олена Сергієнко:
- Не принесуть ці гроші йому нічого...ой, нічого...тримайся, дорогенька. Це справжнє материнське випробування!
Анна Гудим:
- Ганьба такому «батьку», який носить тільки імʼя батька!!! І чудово, що Ви висвітлили дану тему, думаю, таких «горе-батьків» знайдеться не мало, мають бути на законодавчому рівні внесені обмеження у виплатах таким нахабам! Герою Слава! Наша Вам підтримка
Олена Завалій-Левченко:
- Не можу стримати сліз і гнівних нецензурних слів. Сльози за дітьми, сміливими юнаками,я кі прикрили своїми юними життями, існування таких потвор, просто не можу назвати цього недочоловіка людиною. Не вкладається в голові, що думає, що може відчувати ця потвора претендуючи на ті криваві гроші. Чи може він відчути, якою пусткою стала душа мами... Ніколи він цього не відчує,бо що для нього ці почуття,якщо сина для нього не існувало. Як можна бути такою безпринципною сволотою,такою безсовісною потворою?
Оленка,співчуваю Вам всім серцем. Але треба вистояти, мусите.
Ольга Соколенко:
- Світла пам'ять! Дуже чудова людина! Справжній друг і побратим мого чоловіка!
... А батько... хай буде на його совісті! Він не заслуговує на такого сина, всі його досягнення - це Ваша заслуга! Ви виховали справжнього чоловіка!
"Час Чернігівський" писав про таке:
- "Ти матимеш свій курган, сину": мама 25-річного полеглого захисника про його останнє побажання
- Батько п’яти дітей воював на Курщині: у громадах Чернігівщини - втрати
- «Я хотіла їздити до тебе в гості... а не вибирати місце на кладовищі»: на Чернігівщині оплакують загибель 32-річного учасника боїв під Бахмутом
