— Для відстрочки треба рішення суду, — тримає на руках найменшого сина, дворічного Володю, Яна ПЕТРОВА. Її чоловіка, Андрія Петрова, призвали у Збройні сили. А він утримувач багатодітної родини.
«Для відстрочки треба рішення суду»
Яні — 37. Вона з Городні. Андрію — 34. Він жив колись у Городні. Потім, малим ще, переїхав у Хоробичі. Село на Городнянщині. Живе тут, там прописаний. Повістку принесли за місцем проживання.
Невеличкий одноповерховий дім. У ньому чисто, світло, тепло. Видно, що потроху робився ремонт. Але до завершення неблизько.
У родині п’ятеро дітей. Старшому Сашку 18. Він зараз навчається. У Сновську. На тракториста та лісника. Решта дітей неповнолітні. Олі 16 років. Каті 14. Мілані шість. Володя ще з соскою. Сашко зараз на практиці. Школярки вдома. Бо з ночі й весь ранок повітряна тривога.
— Спільні діти, законні наші — двоє, — каже Яна. — Мілана і Володя. А троє старших від іншого чоловіка. Андрій мене взяв з трьома дітками. Матір’ю-одиначкою я була.
Яна розказує, що на утриманні Андрія всі діти. Він піклувальник Каті й Олі. Представник їх інтересів. Несе відповідальність за їх життя, здоров’я, розвиток.
— З самого початку шлюбного життя — Андрій у корочці багатодітної родини. — Показує Яна посвідчення. — От, ми одна сім’я, і тут же дітки записані. І за цим посвідченням, що ми багатодітні, йому давали відстрочку.
«Він, справді, утримувач багатодітної родини»
Андрій працював теслярем, розказує Яна. У підприємиці Короткої. Домовини робили на пилорамі. Та почалася широка війна. Після деокупації попросили звільнитися за власним бажанням. Бо почали вимикати світло. Підприємство працює переважно як пилорама. Домовини не роблять.
У квітні звільнився. Став на біржу. Відправляли на громадські роботи. Десь щось спиляти. Чи підремонтувати. Облаштовував укриття в адміністрації.
Народився Володя.
— Андрій пішов у декретну відпустку, — каже Яна. — А я вийшла на роботу. На льонозавод. Працювала охоронницею, сиділа при бухгалтерії.
Попрацювала три місяці. І потрапила під скорочення. Тепер на обліку в центрі зайнятості. Андрій так і лишався в декреті. У відпустці по догляду за дитиною.
— Що він, справді, утримувач багатодітної родини, — ось документ, — показує. — Дійсний до 2028 року. — Відстрочку спочатку давали без питань. Чоловіка ніхто не чіпав.
Доки розмовляємо, старші діти граються з меншими. По хаті літає м’яч. Великий. На ньому можна пострибати для зарядки. А тоді й маленький м’яч. Дворічний Володя хоче допомагати. Та відволікається мультиками по телевізору.
Біля стіни стоїть чорне піаніно. Пилюкою не припало. Діти діляться, що давно не настроювали. Збираються кликати майстра. Послуга недешева.
У хаті гамірно, весело, мирно.
«Ми подали в суд. Але ж його вже мобілізували»
Та повертаємося до призову.
— У травні Андрій оновлював дані. І написав на відстрочку, — продовжує дружина. — Ми подали всі документи. Та йому в червні прийшла відмова, — показує. — Він не вважається багатодітним. Виходить як? Спільних двоє. А ще ж є троє діток, сказали, так то не його. І потрібно рішення суду. Що вони на його утриманні. Хоча документи, що він утримувач багатодітної родини є, — вкотре повторює.
Прийшла повістка.
— Ми подали в суд, — розказує. — Перше засідання аж на 15 січня. Але чоловіка ж уже мобілізували. У Гончарівському хотів рапорт написати щодо відстрочки. Сказали, не приймуть. Треба тільки рішення суду.
Коли їхали до Гончарівського, теж була розмова, переповідає. Один з військових поцікавився обставинами. Андрій і розказав, що є п’ятеро дітей. Що він у декреті. Вони зупинили бусик. Зателефонували начальнику в ТЦК. Побалакали, сіли, їдуть далі. Запитують: «Ти на комісії будеш казати про багатодітну родину?» Андрій каже, що, звісно, буде.
Його залишили в бусику. Пішли в намет, де комісія. Знову між собою перебалакали. Прийшли, до Андрія кажуть: «Можеш виходити». Все одно лишили в учебці.
20 тисяч гривень — на сімох. 17 тисяч — по малозабезпеченості. 860 — декретних. 2100 — на дитину з багатодітної сім’ї
Андрій був у Гончарівському 30 днів. У листопаді перевели в Житомир. Там теж навчання.
Військовий квиток, зі слів Яни, ще не дали. Форму №5 не дали. Документ, що посвідчує, де знаходиться мобілізований. У якій частині, якій роті, бригаді. Форма треба для суду.
Дружина каже, що зідзвонюється з чоловіком. Казав, що видали автомати. Навчальні гранати купувати своїм коштом.
У цей час, Яна каже, вони живуть на виплати.
— 17 тисяч гривень на місяць на родину, — пояснює. — На всіх сімох. Андрій отримує 860 гривень декретних. Також 2100 гривень — на дитину з багатодітної родини. На Володю. Усього буде 20 тисяч гривень. На батька, матір і п’ятьох дітей. Ще буде мати зарплату як військовий.
Уже її нараховують. Вона оформила картку як дружина. Ще не знає, яка сума. Відомо, що кому чотири-п’ять, кому дев’ять тисяч гривень прийшло. Це таким, як він. Зарплата включатиметься у всі розрахунки.
— Оформлюю по малозабезпеченості документи, — наводить приклад. — Усі доходи його беруться. Усі. Де б не працював. Усе розраховується на родину. А в ТЦК, виходить, що він не є утримувачем. Як це розуміти? Де логіка? У ЦНАПі (центрі надання адмінпослуг) — так. А в ТЦК — ні.
Доводь рішенням суду.
«Із серпня 2012 я з Андрієм. Саме він виправляв кожну дитину в школу»
Яна розказує, що знайомі з Андрієм з дитинства.
— Із малечку жили поряд, — згадує. — А тоді я поїхала в Одесу. Програмістом сильно хотіла стати. Поїхала навчатися, а вийшла заміж. Перший чоловік, Максим, одесит. Жили в цивільному шлюбі. Зі своїми трьома дітьми він зв’язків не підтримує.
Згадує 2012 рік. Сашко мав іти в перший клас.
— У травні пообіцяв грошенят вислати, щоб зібрати дитину в школу. І до сьогодні надсилає. А вже син 11 класів закінчив. З Максимом до пуття не складалося з самого початку. Чому? Жінок дуже любить. Переїхали з Одеси в Городню. І тут знайшов.
Та це ще не найгірше.
— Підіймав руку на дітей, — журиться. — Особливо перед тим, як розійтися. Дівчатка не дуже пам’ятають. А Сашко дорослий уже був.
— Пам’ятаємо прекрасно, — кажуть Оля й Катя. — Бив нас. Ображав.
— А коли я заступалася, і мені попадало, — додає Яна.
У травні-червні 2012 ще телефонувала Максиму. Зв’язку не було.
— Із серпня 2012 я з Андрієм зійшлася, — каже. — І він уже виправляв кожну дитину — Сашка, Олю, Катю — у школу. І в школу, і в садочки. Якби усиновив усіх трьох... Можливо, тепер такого б не було.
Каже, що чекають Андрія додому.
— Тато поїхав, і потекла труба, — переживає Яна. — Треба зварювати. Котельня наша в сараї. Парове опалення сам зробив. Грубку переклав перед тим, як його забрали. Не встигли ще побілити. Але вже топимо. Дровами.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО, Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото Тамари КРАВЧЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Двох братів розстріляли, третій вибрався з могили. Тепер йому шлють повістки
- Чи звільняє декрет від призову: коментує правознавець
- За тіньовий бізнес Чернігівщини всерйоз візьметься поліція і ТЦК ?
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
