Юрій ТАРАСЕВИЧ із села Тараса Шевченка Любецької громади стриже односельців. Уперше ножиці й машинку взяв у армії.
— Що там вчитися? Бери ножиці й стрижи, — вважає Юрій ТАРАСЕВИЧ. — Уперше ножиці й машинку взяв у армії, — згадує перший перукарський досвід. — Хлопців багато. Стригти треба було кожен день. Є на кому тренуватися. Не вийде — добре. Вийде — ще краще. Тоді така система була.
Одного запитую: «Як тебе стригти?» «Молодьожно». А в мене всі стрижки такі, — сміється. — Або коротко, або налисо, — сміється. — Щоб у вічі не лізло і на вухах не висіло. Сина Владика постійно стриг. А зараз у перукарню ходить.
У мене є і машинка, і ножиці, — дружина Наталія виносить з хати інструменти Юрія. — Не професійні. Ножицями для стрижки мої вдома можуть різати папір, ще щось. Наче вибрав, купив, щоб гострі і зручні були. Тут дивлюсь, жінка вже схопила. Викинув, нові купив. За 40 гривень підуть. Окремого робочого місця нема. Де прийдеться, там і працюю: у хаті, на вулиці, у гаражі.
Чоловіків небагато лишилося. Я скоро стану найстаршим у селі, — сміється Юрій.
— Дружині не пропонували стрижку?
— Звичайно. Піде в перукарню, дивлюся: що я, що професіонали, — три рази підріжуть, гроші візьмуть. — Я краще. Колись сусід товариша свого привів. Випили, як положено. Давай стригтися. Товариш всівся. Сусід приготувався, узяв цигарку в рота. І чикає потихеньку. Той кричить: «Пече». «Що ж пече, як я волосся тобі ріжу». А він цигарку на лисину йому поклав, — каже про смішні випадки. — У нас недовольних не буває. З пустими руками стригтися ніхто не приходить, — каже Юрій.
— А вас хто стриже?
— У селі таких нема, щоб довірився. У перукарню в Чернігів їжджу. На Масани. І по дорозі додому, і черга невелика. Світлана робить так: чик-чик, і готово. 200 гривень у перукарнях беруть.
— Забобони є, коли треба стригтися, а коли небажано?
— У нас, чоловіків, нема.
— Кажуть, стрижене волосся треба палити. Щоб не розвіювалося вітром. Щоб пташка не забрала гніздо вити. Бо голова тоді боліти буде, — додає Наталія.
Джерело: "Вісник Ч", авторки Юлія СЕМЕНЕЦЬ, Марина ЗАБІЯН. Фото Юлії СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Соціальні послуги у громаді на Чернігівщині: розпалити піч — 18 гривень, обрізати нігті — майже 17
- Медична сестра у вихідні працює в цирульні
- Студентка зі Сновська вчиться у Польщі на перукаря
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
