Тамерлану 30 років, народився в Азербайджані, виріс в Україні, служив строкову службу в одній з частин Чернігівщини десантником. Шість років тому переїхав до Ізраїлю. Проте, як тільки дізнався, що Росія почала повномасштабну війну в Україні, взяв квиток на літак до Польщі, звідти – на автомобілі до Львова, а потім – дуже нелегка дорога до Чернігова.
«На під'їзді в місто хлопці на блокпостах дивувались, з посмішкою на обличчі, бо ми були першими хто їхав у Чернігів, а не навпаки. Коли вже майже досягли своєї мети, нас не пропустили далі тому, що були сильні обстріли. Але ж ми досить вперті та цілеспрямовані хлопці, тому знайшли окольну дорогу. Єдине що не врахували, що опинимось в зоні перехресного мінометного вогню між ЗСУ та загарбниками. Їдемо полями, а гатять з усіх боків, мабуть, ми дуже фартові, що змогли звідти вискочити живими», – розповідає Тамерлан.
До речі, щодо фортуни – була одна історія, яку згадує захисник:
«Якось, після повернення з чергового виїзду, нас накриває мінометний вогонь. Вони ж тоді не жаліли снарядів і гатили куди тільки могли. А ми щойно зняли броніки, каски, думали перепочити, та якось не встигли навіть видихнути. Добре, що поруч був будинок хоч з якимсь сховищем, це й врятувало нам життя. Після обстрілу виходимо, а наші машини просто перетворились в мотлох. І це якраз після того, як ми їх відремонтували»
Тамерлан впевнений: після перемоги все відновимо, і все буде ще краще, ніж було. Залишилася справа за малим – винищити ворога.
"Час Чернігівський" раніше писав про офіцера ОК "Північ" Віталія, завданням якого було не пустити танкові колони у Чернігів.
Джерело: Регіональне управління Сил ТрО “Північ” Збройних Сил України
